Page 94 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

94

моменту згину внаслідок досягнення його когезивної міцності (рис. 3.27а, етап

1). Після цього відбувалася переорієнтація поверхні руйнування вздовж лінії

розділу модифікованого шару з підкладкою, яку вважали за зону термічного

впливу. При цьому утворювалися дві повздовжні тріщини 2, опір поширенню

яких певною мірою характеризував адгезію поверхневого шару та підкладки. За

подальшого навантаження ці тріщини поширювалися у взаємо протилежних

напрямах до тих пір, поки не відбувалося руйнування підкладки в напрямку 3.

Опір зародженню та поширенню тріщин у поверхнево модифікованих

шарах, виявилися різними. Сила P к, і прогин γ к зразків, які досягалися в

критичний момент їх руйнування, змінювалися залежно від температури

попереднього підігріву підкладки (рис. 3.28). Зокрема, у випадку підігріву

підкладки до 100ºC руйнівне зусилля (P к) таких зразків на 24% вище, ніж на

непідігрітих (рис. 3.28a). Водночас за підігріву підкладки до температури 250ºC

P к зразка з модифікованим шаром знизилося майже на 30%.

Рис. 3.28 Зусилля P к (a)
0,35
а б та прогин γ к (б) в момент

8 0,30 руйнування балкових
зразків з лазерно модифі-
P К , кН 6  К , мм 0,25 кованими шарами

0,20

4 0,15
20 100 250 20 100 250
0
o
t, C t, C

Значення критичного прогину зразків (γ к) зросло за підігріву підкладки до

о
о
100 С на 17 % і знизилося на 31% при її підігріві до 250 С відносно отриманих
на зразках з непідігрітою підкладкою.