Page 143 - УДК

143

а б

в г

Рис. 3.26. Мікрофрактограми в околі бічної поверхні зразків без (а, в) та після

(б, г) їх наводнювання за режимом І (б) та режимом ІІ (г), які випробували

°
розтягом на повітрі за кімнатної температури (а, б) та у воді за температури 0 С
(в, г) за вищої, ніж на Рис. 3.25, роздільної здатності.

Фрактограми, представлені на Рис. 3.28, дають змогу порівняти

особливості руйнування в зоні зародження тріщини від бічної поверхні зразків,

які перед випробами розтягом електролітично наводнювали за різними

режимами. З фрактограм за невисокої роздільної здатності оцінили розмір зони

з ознаками крихкого руйнування, яка відповідає ширині зони, де відбулося

структурно-фазове перетворення (Рис. 3.28а, в). На наведених фрактограмах

зафіксували очевидне зростання ширини цієї зони (від 25 до 200 мкм) в міру

зростання тривалості попереднього наводнювання від 48 до 550 годин. Причому