Page 141 - УДК

141

Глибина ділянки з фрактографічними ознаками, пов’язаними із

структурно-фазовим перетворенням аустеніту у мартенсит, істотно зросла (до

1 мм) в зразку, наводненому за режимом ІІ та за випроб при температурі 0 °С. Це

пов’язано з інтенсивнішим наводнюванням зразка і проникненням водню на

більшу глибину. Глибина структурно модифікованого шару змінювалася вздовж

периметру зламу від 200 мкм (Рис. 3.25в) до 500 мкм, що спричинено

відмінностями розподілу зерен із сприятливою для пластичного деформування

орієнтацією вздовж периметру зразка.

а б

в г

Рис. 3.25. Мікрофрактограми в околі бічної поверхні зразків без (а, в) та після

(б, г) їх наводнювання за режимом І (б) та режимом ІІ (г), які випробували

розтягом на повітрі за кімнатної температури (а, б) та у воді за температури 0 °С
(в, г).