Page 66 - Дисертаця Венгринюк

66

навантаження. Однак він вимагає прецизійної реєстрації на діаграмі у

координатах “енергія Е – приріст тріщини Δа” лінії часткового розвантаження,

оскільки точність оцінювання податливості зразка визначає точність

оцінювання приросту тріщини. Існує інший метод, для застосування якого

необхідна серія зразків не менше 7 штук, за яким на кожному зразку

визначають енергію навантаження та оптичним методом приріст тріщини і на

цій основі будують діаграму “Е – Δа”. У роботі вибрано другий варіант як

точніший, хоч і трудомісткіший.

Метод реалізовано з використанням балкових зразків із боковим

одностороннім надрізом. Зразки вирізали з труб у вихідному (резервна труба)

та експлуатованому впродовж 38 років на магістральному газопроводі станах.

Випробовували зразки, вирізані у різних напрямах відносно осі труби: уздовж

(L–T орієнтація) та упоперек (T–L орієнтація). Надріз виконували у напрямі,

що дає можливість певною мірою усереднювати результати по товщині стінки

труби, враховуючи, що товщина зразків 4 мм була втричі меншою за товщину

стінки труби 12 мм.

Розміри балкових зразків складали 4×15×100 мм (рис. 2.5), сумарно
глибина надрізу і довжина попередньо вирощеної втомної тріщини була

більше половини висоти зразків W в 15 мм (~ 0,6 W, тобто біля 9 мм).
Відповідно було прийнято, що глибина надрізу має складати 6 мм. Це

вимагало складнішого виконання надрізу (рис. 2.5), ніж у випадку
випробувань на ударну в’язкість, де глибина надрізу складала 2 мм. Він був

двоступінчастий, з різною шириною надрізу на кожній ступені. Це також

сприяло гомогеннішому електролітичному наводнюванню металу зразка по

глибині надрізу. Зазначимо, що прийнята геометрія надрізу, дещо відмінна від

рекомендованої нормативним документом [75] не змінювала механічну

ситуацію у вершині втомної тріщини. А стосовно товщини зразків 4 мм, то цей

показник вибрано з умови їх рівномірнішого наводнювання.