Page 65 - Дисертаця Венгринюк

65

Товщина стінки труби 12 мм давала можливість виготовляти зразки для

випробувань стандартних розмірів січенням 10х10 мм. Зазначимо, що надріз

виконано у радіальному напрямі, тобто таким чином, щоби усереднювати

енергію руйнування по товщині стінки труби.

Під рівнем КCV розуміли питому ударну в’язкість як енергію затрачену

на маятниковому копрі для руйнування зразка типу Шарпі та поділену на

площу поперечного нетто-перерізу. Звідси одиницю вимірювання рівня КCV

прийняли в МДж/м . Використовували три зразки на кожний вимір, отримані
2
дані усереднювали.

2.4 Визначення статичної тріщиностійкості

Визначали статичну короткотривалу тріщиностійкість сталей

трубопроводів (в’язкість руйнування). Враховуючи порівняно високу їх

пластичність, було би некоректно використовувати підходи лінійної механіки

руйнування (параметр K 1C). Тому використали підходи нелінійної механіки

руйнування і тріщиностійкість сталей визначали з використанням методу J-

інтеграла як найуживанішого та стандартизованого з відповідною

нормативною базою [75]. Основу методу складає визначення енергетичних

затрат на збільшення поверхні руйнування зразків з попередньо вирощеними,

за правило, втомними тріщинами у процесі активного навантаження зразків

[75]. J-інтеграл визначається як відношення приросту роботи внутрішніх сил

до приросту поверхні тріщини. Тріщина починає рости у випадку, коли J = J 1С,

тобто J-інтеграл досягає критичного значення, яке є константою матеріалу.

Найпоширеніші два варіанти використання методу J-інтеграла для

визначення в’язкості руйнування металів і сплавів. Перший дає можливість

досягати цілі навіть на одному зразку і полягає у періодичному частковому

його розвантаженні для реєстрації його податливості, яка збільшується з

підростанням тріщини від вершини втомної тріщини у процесі активного