Page 68 - Дисертаця Венгринюк

68

Це давало можливість визначати приріст тріщини Δa і будувати залежності J

– Δa (J – R криві).

Рисунок 2.6 – Схема навантаження, розвантаження та визначення

енергії деформування зразка для розрахунку величини J-інтеграла

Для відтінювання статичного приросту тріщини від зони втомної

тріщини та визначення приросту тріщини зразки після статичного

навантаження поміщали в муфельну піч СНОЛ-1,6.2,5.1,5/13 із

терморегулятором (рис. 2.7) та витримували за температури 250 °С 1 год,

внаслідок чого з’являлися кольори мінливості. Після цього ударним згинoм

зразок руйнували у площині тріщини.

Для визначення довжини вихідної втомної тріщини a 0 та стабільного

приросту тріщини a робили заміри на зламах зруйнованих зразків і значення

усереднювали як середнє арифметичне не менше дев’яти замірів, виконаних

уздовж фронту тріщини.

Визначали два значення J-інтеграла: J 0, що характеризує старт статичної

тріщини (в’язкість руйнування), та J 0,2 за приростом Δa = 0,2 мм відповідно до

нормативного документу [75].