Page 45 - Дисертаця Венгринюк

45

зниження величини в’язкості руйнування за дії водню для сталі X65 (рис. 1.7),

ніж X52 та X70, що пояснили впливом розшарувань та складовими

мартенсит/аустеніт вздовж феритних та бейнітних зерен у сталі X65.

Аналогічно, у праці [30] автори також виявили зниження в’язкості руйнування

сталі X65 за дії водню.

Важливим фактором, що впливає на в’язкість руйнування за дії водню, є

швидкість навантаження зразків [85–87]. Схильність до водневого окрихчення

зазвичай збільшується зі зменшенням швидкості навантаження. Такий вплив

сильно залежить від коефіцієнта дифузії водню у сталі. Досить низька

швидкість деформації сприяє накопиченню водню перед вершиною тріщини,

тим самим посилюючи ефект окрихчення за заданих умов. У праці [85]

провели випробування з використанням J-інтеграла двох конструкційних

сталей (рис. 1.8): феритно-перлітної сталі S355 з номінальною границею

плинності σ 0,2 = 390 МПа та мартенситної відпущеної сталі H8 з σ0,2 = 790 МПа.

а б

Рисунок 1.8 – J–R криві для попередньо наводнених за тиску 19,5 МПа та
температури 450 °C упродовж 21 год зразків зі сталі S355 (а) та сталі H8 (б),

отримані за випробувань за різної швидкості навантаження [85]