Page 49 - Дисертаця Венгринюк

49

Слід зазначити, що твердість та характеристики міцності й пластичності

сталей трубопроводів здебільшого характеризуються недостатньою

чутливістю до їх деградації, а тріщиностійкість як локальний параметр

механіки руйнування – найчутливіша [39, 88, 94, 96].

1.4 Аналіз сучасних підходів до моделювання деградації сталей

трубопроводів за дії водню

1.4.1 Прогнозування зміни механічних характеристик сталей за дії водню

Інтенсивний розвиток водневої енергетики та перспективи використання

існуючих газотранспортних систем для транспортування водню зумовили

значне зростання інтересу до проблеми деградації сталей трубопроводів за дії

водню. Однією з основних перешкод для широкого впровадження водневих

технологій є схильність високоміцних трубних сталей до водневого

окрихчення, яка супроводжується зниженням пластичності, тріщиностійкості,

циклічної довговічності та опору руйнуванню [7, 8, 14–36].

Сучасні дослідження показують, що деградація сталей трубопроводів у

водневмісних середовищах визначається комплексною взаємодією процесів

дифузії водню, його локалізації у структурних дефектах, пластичної

деформації та накопичення пошкодженості.

Найбільш чутливими до водневої деградації є високоміцні

низьколеговані сталі категорій міцності від API 5L X52 до API 5L X100, які

широко використовують при будівництві магістральних газопроводів [7, 8, 14,

17, 20, 25, 26, 30, 33, 34, 97–99].

Особливу увагу приділяють дослідженню водневої деградації сталей API

5L X70 та API 5L X80, які розглядають як перспективні матеріали для водневих

трубопроводів. У роботі [97] показано, що за дії газоподібного водню високого