Page 34 - dyser_Stankevych

34

РОЗДІЛ 1

МАКРОРУЙНУВАННЯ КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА МЕТОДИ

ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО ТИПІВ

Конструкційні матеріали, які використовують для виготовлення деталей та

конструкцій, повинні витримувати великий спектр навантажень, що діють на них

під час експлуатації. Важливою характеристикою надійності матеріалу є його

в’язкість, тобто здатність поглинати механічну енергію внаслідок пластичної

деформації без руйнування. Існує багато чинників, які впливають на схильність

матеріалу чинити опір руйнуванню. До них належать, зокрема, висока або низька

температура, пластичне деформування, швидкість навантаження, радіоактивне

опромінення, зовнішнє середовище та напружений стан, масштабний чинник,

наявність концентраторів напружень (наприклад, надрізи, тріщини) тощо.
Під впливом зазначених чинників упродовж тривалого експлуатування біль-

шість конструкційних матеріалів окрихчується, що призводить до зниження
в’язкості руйнування, а відтак до скорочення часу безпечної експлуатації проми-

слових об’єктів чи виробів. Інформація про в’язкість чи крихкість експлуато-
ваного матеріалу є визначальною для вибору тієї чи іншої методики розрахунку

залишкового ресурсу відповідних виробів та елементів конструкцій. Тому для

підвищення ефективності технічного діагностування (ТД) та неруйнівного

контролю (НК) промислових об’єктів та виробів важливим завданням є встанов-

лення типу руйнування матеріалу.

У цьому розділі проведено огляд типів руйнування та їх особливостей, стану

досліджень застосування методу акустичної емісії (АЕ) та магнетопружної АЕ для

виявлення мікро- та макроруйнування конструкційних матеріалів, спектрального

аналізу сигналів АЕ за їх вейвлет-перетворенням. Основні результати розділу

опубліковано автором у працях [1–19, 21, 23, 27–34, 37].