Page 124 - ДисМокрий21

124

суттєво більшою за ширину чутливої ділянки фотоприймача r. Для змінної

частини фотоструму можна записати:

r
2
i  g  I  dx , (2.19)

r

2
де i ≈ − змінна складова фотоструму, g − коефіцієнт пропорційності, r − ширина

чутливої ділянки фотоприймача. У випадку збільшення r зростає сумарна

потужність, яка попадає на фотоприймач і відповідно зростає сигнал з

фотоприймача. Тому для нормування чутливості необхідно ввести множник 1/r.

Приймається рівномірний просторовий розподіл інтенсивності світла по

перерізу пучка. Після інтегрування отримуємо вираз:


g hL   4 d
i  4 I I sin( ( r  )) cos(   ) t (2.20)


r 1 2  (  ) L L  

g hL   4 d
 4 I I sin( ( r  )) cos(   ). t

r 1 2  (L  ) L  
Залежність (2.20) дозволяє побачити важливі особливості вимірювальної
схеми, яку ми розглядаємо, і показує залежність фотоструму від

співвідношення параметрів оптичної схеми, а також довжини оптичної хвилі λ і

довжини ПАХ Λ. Основними питаннями, які є важливими для нашого розгляду,

є залежність величини фотоструму від величини різниці ходу d та ширини

фотоприймача r. В подальшому під шириною пучка будемо розуміти ширину

фотоприймача r. Перш за все необхідно розглянути випадок, який відповідає

традиційній схемі реєстрації ПАХ з допомогою інтерферометра Майкельсона

[167-169]. В ній використовується геометрія, коли ширина інтерференційної

смуги є дуже великою, а ширина чутливої ділянки фотоприймача суттєво

меншою за довжину хвилі ПАХ. Прийнявши, що ширина інтерференційної

смуги дорівнює безмежності, вираз (2.20) можна звести до вигляду: