Page 111 - ДисМокрий21
P. 111
111
змінює суттєво просторово-модульованого характеру інтерференційної
картини. Зміни інтенсивності, спричинені переміщенням ПАХ по поверхні
зразка, накладаються на стабільну в часі інтерференційну картину спричинену,
кутом між променями, що інтерферують. Ширина плями зондуючого променя є
більшою чи співмірною з довжиною ПАХ і в результаті інтерференційна
картина змінюється неоднорідно, відповідно до зміщення поверхні під впливом
ПАХ. У випадку, коли інтерференційна картина була б не періодично-
модульована, а однорідна, це призводило б до зменшення струму
фотоприймача, оскільки інтенсивність однієї частини інтерференційної картини
зростає, а іншої – зменшується. Саме тому в традиційній схемі реєстрації ПАХ
використовують ширину зондуючого променя суттєво меншу за довжину
акустичної хвилі, що призводить до однорідної зміни інтенсивності по всьому
полі інтерференційної картини.
У пропонованій схемі ситуація протилежна за рахунок наявності
періодично просторово-модульованої структури інтерференційної картини. Ця
обставина спричиняє те, що неоднакові зміни різниці ходу за перерізом пучка
призводять до однакової зміни сумарної інтенсивності інтерференційної
картини.
Важливим є співвідношення ширини інтерференційної смуги і довжини
ПАХ. Як випливає з числового аналізу, за рівності ширини інтерференційної
смуги і проекції довжини ПАХ на площину інтерференційної картини струм з
фотоприймача буде максимальним. Ширина інтерференційної смуги повинна
дорівнювати не довжині ПАХ, а саме її проекції, оскільки необхідно
враховувати розбіжність оптичного променя.
Для аналізу роботи інтерферометра Майкельсона використовували
числову модель, в якій застосовували наближення геометричної оптики.
Аналізували 2d-випадок. Поверхню зразка приймали дзеркальною. Розглядали
інтерференцію оптичних хвиль з однаковою поляризацією та інтенсивністю.
Інтенсивність інтерференційного поля описували виразом [167]:
