Page 65 - РОЗДІЛ 1
P. 65
65
2
DW hx y 2 hx y (2.13)
(, , ) t
(, , ) t
2 DW
Порушення порядку, як згадувалося раніше, може набирати форми немагнет-
них включень, дислокацій чи залишкових напружень, які спричинюють деформу-
вання та закріплення доменних стінок. Його можна моделювати введенням випад-
кового потенціалу ,,Vx y h , похідна від якого визначає силове поле ,,x yh , що
діє на 90°-ну доменну стінку [249]. У частковому випадку точкових немагнетних
включень випадкова сила становитиме
( y,x, ) h f p (x x i , y y i ,h h i ), (2.14)
i
де (x i , y i ,h i ) – координати центра закріплення; f p ( , , )xy h – сила закріплення до-
менної стінки, область прикладання якої співмірна з шириною доменної стінки
(1.6).
Для випадку, коли віддаль між центрами закріплення стінок доменів менша
за масштаб усереднення, розподіл матиме форму -корельованого шуму Гаусса:
( y,x, ) h ( ,x h , y ) 2 (x x , y y )R (h h ) , (2.15)
де xR різко загасає для великих x . Конкретний вигляд функції xR у випадку
як випадкових зв’язків, так і випадкового поля суттєво не впливає на закони по-
дібності розподілів лавиноподібних процесів, що характеризують ШБ і пов’язані з
рухами доменних стінок [251].
Отже, взявши похідну від функціонала повної енергії, рівняння (2.8) руху
доменної стінки можна переписати в вигляді:
hx HM kh 2 h x y (, , ) h . (2.16)
(, , )y t
(, , ) t
x y
t 0 s dw
З метою чисельного розв’язання (2.16) дискретизуємо поверхню 90°-ної до-
менної стінки, розбиваючи її на N однакових елементів, та за рух доменної стінки
приймаємо рух у випадковому полі закріплень однієї усередненої точки. Припус-
каємо, що усі N елементів знаходяться на однаковій відстані один від одного, h i
тоді: