Page 65 - РОЗДІЛ 1
        P. 65
     65
                                              2                         
                                                DW      hx y            2 hx y                        (2.13)
                                                          (, , ) t 
                                                                               (, , ) t
                                                2                       DW
                     Порушення порядку, як згадувалося раніше, може набирати форми немагнет-
               них включень, дислокацій чи залишкових напружень, які спричинюють деформу-
               вання та закріплення доменних стінок. Його можна моделювати введенням випад-
                                                
               кового потенціалу   ,,Vx y h , похідна від якого визначає силове поле   ,,x yh            , що
               діє на 90°-ну доменну стінку [249]. У частковому випадку точкових немагнетних
               включень випадкова сила становитиме
                                                   ( y,x,  ) h      f  p (x   x    i , y   y i ,h   h i ),       (2.14)
                                                                 i
               де  (x i , y i ,h i )  – координати центра закріплення;  f   p ( , , )xy h  – сила закріплення до-
               менної  стінки,  область  прикладання  якої  співмірна  з  шириною  доменної  стінки
               (1.6).
                     Для випадку, коли віддаль між центрами закріплення стінок доменів менша
               за масштаб усереднення, розподіл матиме форму -корельованого шуму Гаусса:
                                       ( y,x,  ) h  ( ,x  h , y   )    2 (x  x , y   y )R (h  h ) ,        (2.15)
               де   xR   різко загасає для великих  x . Конкретний вигляд функції   xR            у випадку
               як випадкових зв’язків, так і випадкового поля суттєво не впливає на закони по-
               дібності розподілів лавиноподібних процесів, що характеризують ШБ і пов’язані з
               рухами доменних стінок [251].
                     Отже,  взявши  похідну  від  функціонала  повної  енергії,  рівняння  (2.8)  руху
               доменної стінки можна переписати в вигляді:
                                                                     
                                                      
                                     hx          HM     kh      2 h x y       (, , ) h .             (2.16)
                                       (, , )y t
                                                              
                                                                         (, , ) t 
                                                                                      x y
                                         t        0     s         dw
                     З метою чисельного розв’язання (2.16) дискретизуємо поверхню 90°-ної до-
               менної стінки, розбиваючи її на N однакових елементів, та за рух доменної стінки
               приймаємо рух у випадковому полі закріплень однієї усередненої точки. Припус-
               каємо, що усі N елементів   знаходяться на однаковій відстані один від одного, h i
               тоді:
     	
