Page 61 - РОЗДІЛ 1

61
 
E H   MH S  HM S cos , ( 2 . 2 )

 

де – кут між M S та H . Енергія досягне мінімуму за умови співпадіння напрям-
ків намагнеченості та напруженості поля (  0).

Намагнечене тіло скінченних розмірів володіє енергією навіть за відсутності

зовнішнього поля, внаслідок взаємодії намагнеченості феромагнетика з власно-

утвореним полем.

На торцях зразків намагнеченість стрибкоподібно змінюється від M в мате-

ріалі до нуля поза ним, що прийнято вважати пов’язано з виникненням вільних

магнетних полюсів на поверхні зразка. Уявлення про наявність вільних магнетних

полюсів аналогічне поняттю поверхневого заряду в електростатиці. Фактично

магнетних зарядів реально не існує, а концепція магнетних полюсів є лише зруч-

ним способом математичного опису стану намагнеченості тіла скінченних розмі-

рів.

Власне поле феромагнетного тіла, утворене його магнетними полюсами, про-

порційне намагнеченості M , а всередині зразка його напрямок протилежний на-

магнеченості. Це поле називається розмагнечувальним та генерується наявністю

вільних магнетних зарядів на межах зразка, протидіє прикладеному магнетному

та пропорційне до намагнеченості матеріалу, а його енергію можна описати:

E   NM , ( 2 . 3 )
dem
де N – коефіцієнт розмагнечення.

Магнетні полюси всередині та на поверхні тіла створюють поля розсіювань.

Всередині тіла поле розсіювання напрямлене проти намагнеченості (поле розмаг-

нечення) і є причиною утворення доменів. У зовнішньому полі H , прикладеному
вздовж осі Oy так, що рух 90°-ної доменної стінки у ньому відбувається квазіпара-

лельно самій собі (рис. 2.2).

Магнетостатичну енергію визначають за співвідношенням:
  
E  E  E    H(  H ) M  h( x, y, t) dxdy , (2.4)
m H dem 0 dem S
S

де  – магнетна проникність вакууму; Н – вектор напруженості зовнішнього
0