Page 70 - РОЗДІЛ 1
P. 70

70

               неоднорідних внутрішніх напруженнях, за змінних градієнтів поверхневої густи-

               ни енергії доменних стінок.

                     Для ефективного застосування методу МАЕ для діагностування стану феро-

               магнетних елементів конструкцій необхідно встановити зв’язок між параметрами

               СБ та сигналу МАЕ, а також враховувати їх зв’язок з характеристиками досліджу-

               ваного матеріалу.

                     Щоб  проаналізувати  компоненти  вектора  переміщень,  а  відтак,  і  сигнали

               МАЕ, зумовлені стрибками доменних стінок внаслідок ЕБ, припустимо, що пев-

               ний об’єм тіла, а саме той, де відбуваються ці стрибки, є об’ємним джерелом транс-

               формаційних  (без  прикладання  зовнішніх  механічних  напружень)  деформацій

               [255], викликаних магнетострикцією.

                     Пружні переміщення у тілі через раптове виникнення такого об’ємного дже-

               рела можна оцінити, використавши підхід, розроблений Ешелбі [256]. Спочатку

               потрібно уявно видалити матеріал області джерела вирізанням по поверхні , яка


               охоплює цей об’єм. На цьому етапі вважаємо, що “витягнутий” із тіла матеріал

               зберігає свою вихідну форму завдяки прикладеним напруженням, що на поверхні

                мають ті ж значення, що і до вирізання. Далі вважаємо, що вирізаний матеріал

               (включення) зазнає трансформаційної деформації  rs, що протікає без зміни нап-

               ружень всередині включення. Саме ця деформація характеризує джерело МАЕ.

                     На наступному кроці потрібно прикласти додаткові поверхневі напруження,

               які  відновлять  об’єм  включення  до  початкової  величини.  Для  цього  необхідно

               додати  напруження  - pq = -c pqrs rs  у  всьому  включенні,  а  до  його  поверхні  

               потрібно прикласти додаткові напруження -c pqrs rsv q, де c pqrs – пружні константи;


               v q – зовнішня нормаль до . Оскільки  pq – статичне поле, то, згідно з рівнянням

               статики,  pq,q = 0. Напруження у тілі вважаємо незмінними, оскільки воно збері-

               гає  свою  вихідну  форму  за  рахунок  напружень,  що  прикладені  до  внутрішньої

               поверхні  , які мають ті ж значення, що й напруження, які створювало в тілі

               включення перед тим, як воно було вирізане.

                     Далі вкладаємо включення у виріз (який має ту саму форму) і склеюємо мате-
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75