Page 42 - РОЗДІЛ 1

42

0
Рис. 1.4. Поворот спінів (зміна кута  ) у 180 -ній доменній стінці кристала з

одновісною магнетною анізотропією [158].

Використовуючи цю модель, отримали вирази для знаходження товщини

A
доменної стінки феромагнетика    та енергії доменної стінки
K
U
  4 AK [158]. Отже, якщо коефіцієнт K збільшується, то, відповідно, домен-
U U
на стінка стає вужчою, а її енергія зростатиме.

Одними з перших обґрунтували кількісну теоретичну гіпотезу ділянок спон-
танного намагнечення – доменів, де крім обмінної, врахували лише енергію поля

розмагнечення Френкель та Дорфман, запропонувавши вираз для визначення роз-

міру ширини доменів [187]

(l  )l d 1/ 2 , ( 1 . 5 )
0
-4
тут – лінійний розмір зразка; ld 0~ 10 см.
Пізніше, вдосконаливши цей підхід та беручи до уваги енергію магнетної ані-

зотропії, розраховану згідно з працею Акулова [188], Ландау та Ліфшиц [189–190]

сформулювали строгу теорію доменної структури феромагнетика, вперше описа-

ли прецесію магнетного моменту з урахуванням заникання та запропонували

вираз для знаходження товщини граничного шару доменної стінки:

  (A / K a 3 ) 1/ 2 , ( 1 . 6 )
ef
де A – обмінний інтеграл; K ef – ефективна константа магнетної анізотропії; пара-