Page 43 - РОЗДІЛ 1

43

a
метр має розмірність довжини та порядок сталої кристалічної ґратки.
У реальних кристалах внаслідок наявних структурних дефектів та внутрішніх

напружень доменна стінка розташовується так, щоб збільшення вільної енергії

0
кристала було мінімальним. Тому 180 -ні стінки розташовуються у місцях, де
внутрішні напруження, значення ефективної константи магнетної анізотропії та

0
поверхнева густина енергії є мінімальними, а не 180 -ні доменні стінки – де нап-
руження змінює знак, що відповідає зміні напрямів осей легкого намагнечення в

сусідніх доменах.

1.3.2. Намагнечення і розмагнечення феромагнетиків

Процеси намагнечення феромагнетних матеріалів відбуваються досить

складно. Одні матеріали здатні намагнечуватися до насичення в мізерно слабких

полях, наприклад, в земному магнетному полі, а інші для цього потребують

прикладання значно сильніших. Легкість, з якою досягається магнетне насичення

в феромагнетиках, пов’язана з тим, що окремі ділянки вже намагнечені до наси-

чення. Дія зовнішнього поля допомагає орієнтувати магнетні моменти всіх доме-

нів зі спонтанним намагнеченням у одному напрямку.

Ще однією особливістю феромагнетиків, після припинення дії магнетного
поля або зменшення його величини, є здатність певних ділянок повертатися в

попередній розупорядкований стан, а іншої частини – залишатися напрямленими
за напрямом поля. Це явище називають магнетним гістерезисом (від грецького

слова «відстаю, запізнююся»). Тому в таких матеріалах спостерігається деяка

залишкова намагнеченість. Магнетне поле, що здатне її усунути, називається

коерцитивною силою та є мірою стійкості залишкової намагнеченості. Чим біль-

шою є коерцитивна сила, тим міцніше в матеріалі утримується залишкова намаг-

неченість.

Відомо, що в твердих тілах атоми розташовані в строгому порядку, симет-

рично відносно один одного, утворюючи кристалічні комірки, сукупність яких

утворює просторову кристалічну ґратку. Для заліза та нікелю кристалічні ґратки