Page 72 - Dys

72

• зі зростанням тиску в зоні фрикційного контакту (Р від 0,48 до

0,8 ГПа), D зменшується (від 40 до 20 нм), а товщина шару δ зростає (від 95

до 150 мкм) (рис. 3.2);

• зі зростанням поздовжньої подачі інструменту відносно деталі (від 0,8

до 1,2 мм/об.) D дещо зменшується (від 20 до 16 нм), а товщина шару δ

незначно зростає (від 153 до 163 мкм) (рис. 3.3).

40
V = 0,12 м/с 160
д
35 t = 0,4 мм
140
30
120
D, нм 25 100
20
80 δ, мкм

15 60
10 40
5 20

0 0
S = 0,8 мм/об. S = 1,2 мм/об.

Рисунок 3.3 – Залежність параметрів шару НКС (розміру кристалітів D та

товщини шару δ) отриманих МІО на сталі 65Г від поздовжньої подачі

існтрументу відносно деталі S (швидкість обертання деталі V = 0,12 м/с,
д
глибина втискання інструменту в деталь t = 0,4 мм).

Аналізуючи результати (табл. 3.2) вимірювань поверхневої

мікротвердості Н та розміру кристалітів на поверхні D отриманих різними
μ
режимами МІО на сталі 65Г, побудували залежність міркротвердості

поверхневого шару НКС від розміру кристалітів (рис. 3.4). Таким чином,

внаслідок зміни технологічних режимів МІО (тиску в зоні фрикційного

контакту, швидкості обертання зразка та поздовжньої подачі інструменту

відносно зразка) на сталі 65Г отримано НКС із розміром кристалітів на

поверхні в діапазоні 16 – 40 нм, при цьому з ростом кристалітів

мікротвердість знижувалася відповідно від 9,8 до 7,7 ГПа.