Page 76 - Thesis_Lavrys
P. 76

76

                         Згідно металографічного аналізу ефект ущільнення поверхневого шару

                  після ХППД для сплаву ВТ22 з структурою, яка представлена поліедричними

                  β-зернами відсутній (рис. 3.7, а). Натомість для двофазного сплаву, де α-фаза

                  представлена пластинками чи глобулами, ефект ущільнення є досить значний

                  (рис. 3.7, б, в). Так, після обкочування фіксуємо зону, де розміри пластин чи

                  глобул α-фази та відстань між ними у поверхневому деформованому шарі є

                  малими в порівнянні з вихідними, подібно як і у роботах [142, 155, 159].

                         Подрібнення пластин чи глобул α-фази та формування деформованого

                  шару,  очевидно,  слід  пов’язувати  з  їх  двійникуванням  в  місцях  сильної

                  локалізації  зсувної  деформації.  Зерна  у  міру  наближення  до  поверхні

                  дрібніші, такі субзерна α-фази орієнтовані в напрямку пластичної деформації,

                  тобто  формується  текстура  деформації  (рис.  3.7,  б,  в).  Таке  зменшення

                  розмірів зерен α-фази може призводити до збільшення площі їх меж, що, в

                  свою  чергу,  забезпечить  гальмування  та  блокування  дислокацій,  тобто  в


                  процесі ХППД реалізуватиметься зерномежовий (полікристалічний) механізм
                  зміцнення.  Також  слід  відзначити,  що  металографічним  аналізом  можна


                  спостерігати  місця  виходу  дислокацій,  які  проявляються  маленькими
                  чорними  ямками  (крапками).  Максимальна  густина  дислокацій  фіксується


                  поблизу  поверхні,  що  свідчить  про  інтенсивну  пластичну  деформацію  у
                  поверхневому  шарі.  Дислокаційні  ямки  травлення  поблизу  поверхні


                  зливаються,  утворюючи  полоси  ковзання,  що  призводить  до  зростання  на
                  кілька порядків густини точкових та лінійних дефектів кристалічної ґратки,


                  формування  коміркової  дислокаційної  субструктури  та  утворенню

                  стискальних  напружень  [160].  Утворення  такого  нерегулярного  розподілу

                  дислокацій  під  час  деформування  в  роботі  [160]  пов’язують  з  локальним

                  скупченням  та  нерівномірним  розподілом  дефектів  кристалічної  ґратки

                  сплаву.  Це,  у  свою  чергу,  призводить  до  зменшення  числа  рухомих
                                                                                          -2
                                                                                     10
                  дислокацій,  тим  самим  збільшуючи  їх  густину  до  10  см .  За  таких  умов
                  вільне  переміщення  дислокацій  ускладнюється,  що  є  характерним  для
   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81