Page 73 - Thesis_Lavrys
P. 73

73

                         Еволюцію  дислокаційної  структури  під  час  пластичної  деформації

                  можна уявити кількома стадіями [142, 155, 159].

                         На  першій  стадії  деформації  3-8%  (стадія  легкого  ковзання  (I)),  як

                  відомо,  ковзання  розвивається  тільки  по  одній  системі  площин,  при  цьому

                  дислокації  безперешкодно  переміщаються  в  площині  ковзання,  а  значна  їх

                  частина  може  виходити  на  поверхню.  В  результаті  цього,  одна  частина

                  дислокацій  розташовується  хаотично  в  вигляді  сітки,  інша  –  у  вигляді

                  малокутових меж. Густина однорідно розподілених дислокацій збільшується

                         6
                                      -2
                                 8
                  від 10  до 10  см .
                         На наступній стадії (II) пластичного деформування густина дислокацій
                               8
                                           -2
                                     10
                  досягає  10 ...10   см ,  при  цьому  вони  розподілені  нерівномірно  по  всьому
                  об'єму матеріалу і можуть утворювати різні локальні збурення дислокаційної
                  густини  у  вигляді  джгутів,  скупчень,  кластерів  і  т.д.  У  таких  утвореннях

                  можуть брати участь сотні дислокаційних ліній. Згідно Хірта, ковзання на II


                  стадії  пластичного  деформування  розвивається  за  кількома  системами
                  площин.  З  ростом  деформації  утворюється  нерегулярна  сітка  дислокацій;

                                                                                            9
                                                                                                 2
                  середня густина дислокацій на початку II стадії становить 10   см , а до кінця
                                           -2
                                      10
                  стадії досягає 10  см .
                         Принциповою          особливістю        третьої     стадії     (III)   пластичного
                  деформування  є  поява  розорієнтацій.  За  високих  деформацій  утворюються


                  слаборозорієнтовані  комірчасті  структури,  в  результаті  чого  однорідно
                  орієнтований кристал розбивається на безліч слабо розорієнтованих комірок,


                  розділених  недосконалими  дислокаційними  межами.  Середня  за  обсягом
                                                                                                 -2
                                                                                            11
                  густина дислокацій в комірчастій структурі дуже висока– 10  см , а густина
                  дислокацій  в  межах  комірок  в  кілька  разів  більша.  На  III  стадії  розвиненої

                  пластичної  деформації  коефіцієнт  зміцнення  зменшується  в  порівнянні  з  II

                  стадією, що пов'язано з так званим динамічним знеміцненням (поверненням).

                  Динамічне знеміцнення може бути пов'язано або з проривом бар'єрів Ломера-

                  Коттрелла, або з поперечним ковзанням. В результаті скупчення дислокацій

                  перед  перешкодою  зрушення  у  вихідній  площині  ковзання  можуть
   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78