Page 71 - Thesis_Lavrys

71

Слід відзначити, що після деформаційного оброблення за навантаження

400 Н та вище на поверхні присутні такі дефекти як деламінування з

наступним налипанням відлущеного металу на поверхні. Очевидно, що під

час контактної взаємодії оброблюваного сплаву з інструментом (алмазна

кулька) за навантаження більше 400 Н, внаслідок руйнування захисної

природної оксидної плівки та інтенсивної пластичної деформації тонкого

поверхневого шару, яка перевищує межу міцності сплаву ВТ22, відбувається

деламінування (відшарування, лущення) поверхневих тонких поверхневих

шарів.

Після ХППД поверхнева мікротвердість сплаву ВТ22 зростає для

сплаву з вихідною (α+β) пластинчастою та глобулярною структурами,

натомість сплав з однофазною β структурою не чутливий до такого

оброблення (рис. 3.4). Це вказує на те, що в процесі поверхневого

деформування основний ефект зміцнення для сплавів з двофазною (α+β)

структурою проявляється внаслідок подрібнення пластин чи глобул α-фази з
ГЩУ ґраткою шляхом двійникування. [155]. Натомість для великих

поліедричних зерен β-фази з ОЦК ґраткою реалізація процесу подрібнення
зерен відбувається шляхом фрагментації, що потребує вищого навантаження

ніж 700 Н (рис. 3.3), однак це призведе до погіршення якості обробленої
поверхні (рис. 3.2) внаслідок деламінування (лущення) [156-158].

Рисунок 3.3 – Схематичний розподіл основних механізмів еволюції

структури титану під час деформування [155]