Page 28 - Thesis_Lavrys

28

не використовуються, враховуючи їх високу ціну і необхідність спеціального

обладнання [16].

Скромні за обсягом, але вельми важливі для забезпечення специфічних

експлуатаційних властивостей є деталі агрегатів цивільних літаків,

одержувані методом порошкової металургії [16, 21, 53]. Порошкова

металургія (адитивні технології) титану є одним з найефективніших

технологічних процесів, що забезпечуватимуть отримання деталей із

заданими властивостями і формою, мінімальними відходами та низькою

трудомісткістю.

Традиційний процес порошкової металургії титану та його сплавів

забезпечує можливість отримання виробів з широким діапазоном міцності.

Однак майже у всіх випадках порошкові титанові вироби характеризуються

низькими пластичністю та ударною в'язкістю, недостатнім опором утомі, що

обумовлено наявністю залишкової поруватості, яка варіюється, зазвичай, в

межах 5…25% [53]. Для зменшення поруватості (<3%) порошкових
титанових виробів потрібно проводити компактування та спікання

порошкових сумішей за високих тиску (>700 МПа ) та температур (>1200ºС ),
що утруднює використання такої технології у авіаційній промисловості. На

даний час, розробляються технологічні методи зменшення поруватості
виробів додаванням до титанової порошкової суміші добавок гідриду,

бориду, нітриду чи оксиду титану, проведенням додаткової обробки
методами інтенсивної пластичної деформації чи цілеспрямованої інженерії

поверхні для забезпечення часткового закриття пор у поверхневих шарах

виробів [54]. Також до основних проблем традиційної порошкової металургії

відносять неможливість виготовлення великогабаритних виробів, оскільки

під час використання пресового устаткування площа пресованого об'єкта

обмежується максимальним загальним зусиллям пресування [55, 56]. Існують

обмеження і в конфігурації виробів у зв'язку з проблемою отримання

пресовки складної геометрії з прес-форми. Крім того, вимога щодо

забезпечення рівномірної щільності в різних перетинах виробів також