Page 133 - Thesis_Lavrys

133

Рисунок – 7.3 Межа витривалості сплаву ВТ22 після 1 – ЗТО, 2 – ХППД,

3 – СА та 4 – ДДО

Для детальнішого аналізу отриманих результатів проводили

фрактографічний аналіз поверхні зламів досліджуваних зразків.

Згідно мікрофрактографічного аналізу встановлено, що незважаючи на

різні методи поверхневого зміцнення сплаву ВТ22 на поверхні зламів

спостерігаємо зони, які відповідають основним стадіям втомного

руйнування, а саме зародження, росту (поширення) втомної тріщини та

доламування.

Для зразка після ЗТО характерною є найбільша пластична деформація в

зоні появи тріщини. Натомість, у зоні зародження тріщини у зразків після

різних поверхневих оброблень спостерігаємо збільшення частки крихкого

руйнування на фоні зменшення в’язкої, що добре корелює із значеннями

втомної міцності, а саме: чим нижча втомна міцність, тим більша частка

крихкого череззеренного руйнування. Після ХППД та ДДО у поверхневій

зоні формується лише одне вогнище (осередок) зародження тріщини.
Натомість для зразків після ізотермічного азотування характерним є

наявність двох осередків виникнення втомної тріщини, тобто двох тріщин,
які потім злились в одну магістральну з утворенням характерних «сходинок»

(багато осередкове зародження), що вказує значну швидкість росту тріщини і

як наслідок нижчу втомну міцність.

Щодо зони поширення втомної тріщини, то для усіх зразків

спостерігаємо характерний мікрорельєф, а саме втомні борозенки, які

паралельно розташовуються одна до одної і розміщені під прямим кутом до