Page 137 - Thesis_Lavrys

137

Тобто, внаслідок локалізації пластичної деформації в смугах ковзання

на межах зерен і субзерен зароджуються мікропори. Під навантаженням вони

ростуть (коалесценція) та розривають перетинки між ними, що зумовлює

в’язке руйнування шляхом зародження і росту макротріщини [67].

Аналізуючи характер зламу, можна припустити, що злиття мікропор під час

руйнування відбувається шляхом нормального розриву, оскільки ямки, які

сформувалися на поверхні зламу, мають рівновісну форму [208]. Тонкі

перетинки (перемички) між ямкам і їх відносно однакових розмір вказують

на однорідність сплаву ВТ22.

а б
Рисунок 7.6 – Межа міцності (а) та відносне видовження (б) зразків зі сплаву

ВТ22 після 1 – ЗТО, 2 – ХППД, 3 – СА, 4 – ДДО

Між розмірами та глибиною ямок у поверхневій зоні зламу та міцністю

сплаву існує кореляція, а саме оброблення, яке найбільше підвищує міцність,

має найменші за розмірами ямки. Так, зразки, зміцнені ХППД, після

випробувань мають найменші за рзмірами ямки у приповерхневій зоні зламу,

що вказує на вищий рівень енергоємності руйнування і, як наслідок, вищу

міцність (рис. 7.7).

Розміри ямок зразків сплаву ВТ22, зміцненого ХППД, практично не

змінюються порівнянно зі зразками, зміцненими ЗТО. Натомість розмір ямок

зразків сплаву ВТ22, зміцненого СА і ДДО, є дещо вищі. Це пояснюється

тим, що під час СА і ДДО зерна матричної фази ростуть і укрупнюються і, як

наслідок, формується більша кількість кратероподібних заглиблень – ямок.