Page 62 - Кулик В.В.
P. 62

62

                         Високовуглецеві сталі з перлітною структурою викликають підвищену

                  зацікавленість [90-98], так вони ще мають резерв підвищення їх міцності та

                  інших  важливих  фізико-механічних  характеристик.  У  більшості  випадків

                  вихід з ладу викликаний різними типами втомного руйнування, в тому числі

                  контактно-втомним,  фрикційним  і  втомою  за  дії  корозивного  середовища.

                  Аналізуючи чинники, які відповідають за втомне руйнування основну увагу

                  приділено вивченню дислокаційної структури металів [97, 99-104]. Однак за

                  циклічного навантаження поряд зі змінами дислокаційної структури можуть

                  відбуватися  й  інші  структурні  перетворення  [105,  106].  Додатковою

                  причиною  таких  перетворень  у  виробах  з  перлітних  сталей  може  бути

                  нерівноважний  стан  тонкого  перліту,  що  утворюється  за  температур  480-

                  500 °С  [91].  При  докритичному  відпалі  сталей  з  тонкою  перлітною

                  структурою  карбідна  фаза  перетворюється:  відбувається  зниження

                  дефектності, сфероїдизація і коалесценція цементиту, зменшення зміцнення

                  твердого      розчину,      полігонізація       і   перекристалізація        фериту,      що

                  супроводжуються  сильним  розм'якшенням  і  зниженням  зносостійкості  в

                  сталях [107-113].

                         Результати електронно-мікроскопічних досліджень показують [90], що

                  в  сталі  U10  з  різною  морфологією  перліту  за  високоамплітудних

                  навантажень,  відбуваються  значні  структурні  зміни.  Вони  спостерігаються

                  навіть  на  значній  відстані  від  зони  втомного  руйнування,  де  виключається

                  вплив  циклічної  деформації,  що  виникає  в  процесі  утворення  втомної

                  тріщини.  Найменш  виражені  структурні  зміни  спостерігаються  в  зразку  зі

                  стабільною  структурою  груболамелярного  пластинчастого  перліту  після

                  399037  циклів  навантаження.  Число  циклів  до  руйнування  в  сталі  зі

                  структурою  невідпаленого  тонкодисперсного  перліту  становить  43270

                  циклів,  і  є  суттєво  меншим  ніж  в  сталі  зі  структурою  груболамелярного

                  пластинчастого перліту при тих же відносних напруженнях Δσ = 0,7σ , але
                                                                                                        0,2
                  більшим за абсолютними значеннями (Δσ = 697 МПа для тонкодисперсного


                  перліту проти Δσ = 396 МПа для груболамелярного пластинчастого перліту).
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67