Page 113 - Кулик В.В.

113

випробовування, на другій спостерігаємо їх традиційне зниження з

підвищенням температури. При цьому відзначимо деякі особливості.

Починаючи з температури 300°С, зниження границь міцності і особливо

текучості (див. графік а на рис. 3.4) пришвидшене для сталі марки Т, так що

при досягненні температури випробовування близько 700°С вони стають

співмірними з відповідними характеристиками сталі марки 2. Границі

міцності і текучості сталей марки 2 та марки Т знижуються в 8-11 і 7-12 разів,

відповідно.

Початок пришвидшеного зниження границі текучості порівняно з

границею міцності для обох досліджуваних сталей у температурному

діапазоні 300…400°С співпадає з максимумом температурної залежності

відносного видовження  (див. графік в на рис. 3.4). При цьому зміна

відносного видовження для обох сталей є не настільки однозначна, як

вищенаведені залежності границь міцності і текучості. За температури

500…525°С починається стрімке зростання відносного видовження, особливо

для сталі марки Т [346]. Якщо до температури випробувань 550°С сталь

марки Т за пластичністю поступається сталі марки 2 на 4%, то в подальшому

зі зростанням температури до 800°С вже переважає на 42% (див. графік в на

рис. 3.4) [347]. Загалом відносне видовження зросло у 4,5 і 7,8 рази для

сталей марки 2 та марки Т відповідно [348]. Така зміна механічних
властивостей досліджуваних сталей обумовлена, в першу чергу, різним

вмістом вуглецю в сталях марки Т та марки 2, який становить 0,66 та 0,58%
відповідно, і відтак, визначає нижчу температуру аустенізації високоміцної

сталі. Стрімкіше зростання пластичності сталі марки Т, починаючи з
температури 500°С, може бути обумовлене її структурно-фазовим станом.

Саме за температури відпуску 500…550°С у сталі марки Т, мікролегованій

ванадієм, відбувається дисперсійне зміцнення [349]. Повторне нагрівання до

цієї температури може призвести до розчинення карбідів та карбонітридів

ванадію у цій сталі, що сприятиме пластифікації сталі.