Page 97 - Microsoft Word - Дисертація.docx

97

Як вказано вище застосування схеми Гауса-Боне вимагає розбиття

поверхні на трикутники, що у випадку реальних зображень є складним і

не завжди можливим, тому запропоновано використати подібний підхід

для точок реального зображення.

Вибираючи довільні три точки в околі довільної точки зображення,

задаємо множину рівнянь площин [107-110]. На основі кожного

рівняння, в межах околу, визначаємо похибку між значеннями

яскравості та компоненти z побудованої площини. Для цього

вибираємо відмінні точки околу (рис.2.19). Тоді дотичною вважаємо

площину, для якої похибка мінімальна. Вибравши в дотичній площині

два вектори v ,v за виразом (2.5) будуємо нормаль у точці зображення.
b
a
Таким чином, кожній точці зображення ставимо у відповідність вектор,

який відповідає напрямку нормалі в точці поверхні.

Рис.2.19. Ряд способів вибору точок в околі для визначення дотичної

площини: світло-сірі ділянки відповідають точкам, використаним для

побудови площини; темно-сірі - для обчислення похибки

Тепер, щоб охарактеризувати форму поверхні в околі точки,

потрібно знайти відповідність між нею і напрямками нормалей в цьому

околі. Для цього в площині зображення розглядаємо проекцію околу

точки зображення на горизонтальну площину XY. В цьому околі

розглядаємо вектори, направлені з точок, які розташовані на краю

околу до його центра. Наприклад якщо розглядаємо окіл точки

зображення розміром 3х3, то таких векторів буде 8. З їх допомогою для

точки поверхні формуємо ознаку, яка відповідає сумі кутів, що