Page 45 -

льну концентрацію магнію утворюється пасивний шар гідроксиду магнію

Mg(OH) на поверхні частинок MgH (1.4) який швидко зупиняє реакцію при
2
2
конверсії ~12-30 % через його низьку розчинність у воді – 0.00178 г/л [143-146].

Основними методами подолання цієї проблеми є: подрібнення в кульово-

му млині [147, 148], легування [145, 149], модифікація складу розчинів [150,

151], що використовуються для гідролізу, і введення каталітичних додатків.

Використання подрібнених матеріалів у реакціях гідролізу зумовлене значним
збільшенням площі поверхні матеріалу, що прискорює вихід і початкову швид-

кість реакції. У роботах [145, 146, 148] автори показали, що помел тривалість
до 2 год магнію без додатку або з їх малою кількістю (1-3 мол.%) спочатку збі-

льшує площу поверхні (рис. 1.17), але продовження помелу призводить до аг-
ломерації частинок і відповідно до зменшення ефективної площі поверхні час-

тинок. Додавання більшої кількості додатку (зазвичай 10 мол.%) запобігає аг-

ломерації частинок при тривалому помелі.

Рисунок 1.17 – Вихід реакції порошків MgH після 1 години гідролізу в чистій
2
воді як функція площі поверхні порошку (тривалості помелу) [148].

Використання високо агресивних середовищ збільшує швидкість реакції

за рахунок руйнування гідроксидного шару (рис. 1.18). Для підвищення виходу

H можна використовувати розчини кислот: лимонна [143, 147, 152, 153], оцто-
2
ва [150], малонова [147], фосфорна [147], сульфатна [147], гліколева [147], со-

45