Page 49 -

1.3.2 Вплив інших чинників на гідроліз гідриду магнію (розмір

частинок порошку, температура, обробка ультразвуком, тощо)

Окрім наявності мікрогальванічних елементів, на реакцію гідролізу важ-

ливий вплив також мають розмір частинок [176], вміст MgH , дефекти щільнос-
2
ті, тріщини та розтріскування [142], що досягається високоенергетичним кульо-

вим помелом. Подрібнення в кульовому млині ефективно збільшує швидкість

виділення водню та вихід реакції під час гідролізу [144, 146, 161, 170, 176]. У
роботі [29] автори показали вплив помелу на питому площу поверхні та відпо-

відно на вихід водню під час реакції гідролізу. У дослідженнях [29, 146, 148,
161, 177] було зазначено, що вихід водню був низьким і покращувався після

помелу. Це можна пояснити як геометричним ефектом, кількістю нанокристалі-
тного MgH [138], так і відмінними хімічними властивостями поверхні.
2

Збільшення концентрації розчиненої речовини, наприклад, хлориду чи

кислоти, у розчині допомагає прискорити реакцію гідролізу та збільшити шви-

дкість виділення водню (але до певного моменту) за рахунок швидшого руйну-

вання пасивного шару гідроксиду магнію [143, 144, 157, 159-161, 170] (рис.

1.19). Так, при pH = 1 для HCl реакція гідролізу завершується зі 100% ступенем

перетворення через 100 с [144]. У [160] показали, що збільшення концентрації

розчину NH Cl з 0,5 до 4,5 мас.% дозволяє скоротити час виділення 900 мл/г
4
водню з 30 до ~3 хв при температурі 60 °С. При 25 °С збільшення концентрації

з 4,5 до 27,1 мас.% підвищує виділення водню приблизно в два рази, до 1711,2

мл/г [161].

Подібну тенденцію отримали автори [143] при температурі 25 °С для ли-

монної кислоти. Ці результати підтверджують, що швидкість гідролізу можна

контролювати шляхом регулювання концентрації розчину (рис. 1.20). В той же

час це спричиняє деякі проблеми, такі як перевитрата ресурсів і корозійне пош-

кодження обладнання.

49