Page 55 - КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДЕФЕКТІВ ЗВАРНИХ ШВІВ НА РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗОБРАЖЕННЯХ ТРУБ
P. 55
55
використовуючи декілька непараметричних тестів. Проте, розглядалися лише
подовгасті тріщиноподібні дефекти.
Насередін та Хамамі [43] дослідили метод Оцу, кластеризаційний метод
Кітлера, локальний пороговий метод Ніблака і Соволи і продемонстрували, що
найкращим для сегментації дефектів при нерівномірному фоні є метод Ніблака
і Соволи. Для виділення контурів дефектів вони застосували підхід, що
базується на формулюванні максимуму правдоподібності деформівних
параметричних моделей.
Ванг та Хоу [44] визначали фрактальну розмірність напівтонового
зображення для обробки рентгенівських зображень. Фрактальна розмірність
визначалася в ковзному вікні обробки, що вибиралося співмірним до розміру
дефектів. Далі застосовувалася порогова сегментація. Недоліком підходу є
нестійкість до дії шуму.
В [45] Тріді та Насередін застосували підхід оцінки максимуму
правдоподібності до параметричних деформівних моделей. Використання
гауссівської моделі та моделі Релея дозволило визначати контури об’єктів
наперед невідомої форми. Проте експериментальні дослідження проводилися
на зображеннях з високим перепадом інтенсивності між дефектом і фоном, що
дозволяло сегментувати дефект, наприклад, пороговим методом.
Сараванан та ін. [46] запропонували пороговий метод, що базується на
ввігнутості гістограми для сегментації дефектів на рентгенівських зображеннях
труб. Проведено порівняння з методами максимуму ентропії та Оцу.
В [47] Реза Насанзаде та співавтори застосували метод нечіткої
кластеризації для сегментації дефектів.
Алаханда та ін. в [48] застосували метод водорозділу для сегментації
зображень зварних швів і показали його ефективність для сегментації
порожнин, шлаків, непроварів.
Шафік та ін. в [49] розробили комп’ютеризовану систему для аналізу
рентгенівських плівок зварних швів. Вона містить оцифровування плівок за
