Page 52 - КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДЕФЕКТІВ ЗВАРНИХ ШВІВ НА РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗОБРАЖЕННЯХ ТРУБ
P. 52

52

               [136, 137]. Потім піксели, ідентифіковані як граничні, треба з’єднати в замкнуті

               криві,  які  оточують  відповідні  області.  Стандартним  прийомом  є  врахування

               різниці значень яскравості двох груп пікселів, як це передбачає фільтр високих

               частот. Щоб взяти до уваги відмінності в напрямках границь, необхідно більше

               фільтрів  такого  типу.  Оскільки  особливістю  фільтрів  високих  частот  є

               посилення шуму, то цінність таких методів для обробки зашумлених зображень

               відносна.  Очевидно,  що  прості  процедури  виявлення  границь  придатні  лише

               для обробки висококонтрастних зображень з низьким рівнем високочастотного

               шуму.  Для  виділення  контурів  дефектів  використовують  просторову  обробку

               радіографічного зображення за допомогою наступних фільтрів: лапласіану [14],

               лапласіану від гаусіану [7, 9], фільтра Собеля [7, 8]. Дослідження ефективності

               методів  виділення  контурів  за  допомогою  перерахованих  вище  фільтрів

               показали,  що  з  їхньою  допомогою  можна  досить  добре  виявляти  контури

               дефектів.

                     Однак  ці  методи  мають  недолік,  що  полягає  в  тому,  що  крім  контурів

               дефектів часто виділяються також перепади інтенсивності, утворені шумом на

               зображенні.  Частково  усунути  цей  недолік  вдалося  в  роботі  [6].  Метод

               виявлення  перепадів  інтенсивності,  що  відповідають  контурам  дефектів,


               запропонований  у  цій  роботі,  заснований  на  аналізі  коефіцієнтів  вейвлет-
               перетворення,  за  допомогою  якого  стало  можливим  відрізнити  контури


               дефектів від шуму зображення.
                     Прегер  [138]  запропонував  набір  алгоритмів  сегментації  сцен  на  основі


               аналізу  границь.  Мета  алгоритму  –  коректна  локалізація  границь  об’єкта  в
               сцені.  Перкінс  [139]  досліджував  проблему  появи  пропусків  при  виділенні


               контурів, що призводить до об’єднання відмінних областей.

                     У  роботах  [3,  12]  для  сегментації  дефектів  було  запропоновано

               використовувати  штучні  нейронні  мережі.  Нейронна  мережа  визначала

               приналежність  заданого  пікселя  зображення  до  області  з  дефектом  на  основі

               розподілу інтенсивності в околі цього пікселя. Експериментальні дослідження,
   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57