Page 87 - dysertaciyahembara

вершини тріщини. Лише невелика кількість дислокацій, що виходять із

джерел, найближчих до вершини тріщини, буде точно перетинати вершину

тріщини, щоб зробити просування тріщини – більшість тільки вироблятиме

притуплення або сприятиме деформації попереду тріщини. Тому необхідні

великі деформації попереду тріщини, щоб зробити підростання тріщини за

допомогою коалесценції мікро-порожнин і глибоких западин, з дрібнішими

заглибленнями в них, які виробляються на поверхнях руйнування. Невеликі

западини в межах великих западин виникають через злиття великих

порожнин (що зароджуються від великих частинок) і включають

зародження і зростання дрібних порожнин (що зароджуються з більш

дрібних частинок або інших об'єктів при великих деформаціях) між

великими порожнинами [24].

Адсорбція водню сприяє руху дислокацій від вершини тріщини та

зростання дислокаційної активності, результатом якої є підростання

тріщини після емісії дислокацій на відповідним чином розташованих

площинах ковзання, що викликає поширення та розкриття тріщини. У цьому

випадку, злиття тріщини з порожнинами відбувається при нижчих
напруженнях і неглибокі ямки виникають на поверхнях руйнування при

реалізації AIDE-механізму.
Оскільки елементарний акт пластичної деформації – це рух

дислокацій, то зі збільшенням швидкості їх руху зростає і швидкість
пластичної деформації. Її у першому наближенні можна обчислити,

використовуючи рівняння Орована [125]

  v b (3.1)

d

де деформація залежить від швидкості руху дислокацій v , вектора
d
Бюргерса b та густини дислокацій .

87