Page 82 - dysertaciyahembara

Подальший рух дислокацій гальмується (вичерпується ресурс

пластичності мікрооб’ємів матеріалу); зростають локальні напруження, які

релаксують шляхом тріщиноутворення за мікромеханізмами через- і

міжзеренного відколу за відомими дислокаційними схемами Стро, Мотта,

Зінера тощо. Водень хемосорбується на новоутворених ювенільних

поверхнях і полегшує подолання мікротріщиною потенційного бар’єра, який

гальмує її поширення.

Нагромадження водню по границях зерен до певного критичного рівня:

 викликає ослаблення цих границь, зменшуючи їх поверхневу енергію;

 сприяє зародженню дислокацій, пришвидшує їх рух, знижує енергію

дефектів упаковки і активує поперечне ковзання;

 призводить до зниження напружень текучості матеріалу і зростання

релаксації напружень, тобто проявляється пластифікувальна його дія;

 після насичення границь воднем, починає відбуватися його перерозподіл в

тіло зерна і блокування руху дислокацій, що приводить до окрихчення.

Тому нижче спробували сформулювати математичну модель для

кількісної оцінки впливу водню на пластичну деформацію. Основні

результати даного розділу опубліковано у роботах [5, 8].

3.2. Моделювання впливу водню на пластичну деформацію

Як було описано в розділі 1, ще у 1972 році на основі фрактографічних

спостережень, було показано, що водень полегшує рух та утворення

дислокацій у сталях. Ця теорія була підтримана пізніше на початку 1980-х

Бірнбаумом, Софронісом і Робертсоном [125, 169]. Цей ефект, як було вже

сказано, отримав назву механізму водневого посилення локалізованої

пластичності (hydrogen-enhanced localized plasticity - HELP-механізм).

82