Page 90 - dysertaciyahembara

Тому найбільшою рухливістю володіють дислокації з малим вектором

Бюргерса, що лежать в атомних площинах, відстань d між якими найбільша.

Якщо дислокації в стінках утримуються не лише завдяки силі

Пайерлса, але і додатковими силами взаємодії між дислокаціями («лісом

дислокацій»), то експериментальні результати і теоретичний аналіз з

використанням різних моделей гальмування дислокацій показують, що

напруження τ зростає пропорційно кореню квадратному від загальної

густини дислокацій ρ (друга формула (3.4)): зі збільшенням густини, рух

дислокацій ускладняється через появу сидячих дислокацій, які блокують

легке ковзання. Тому потрібне більше напруження (рис. 3.7), щоб

проштовхнути дислокацію, що приводить до збільшення міцності.

а) б)

Рисунок 3.7. Залежність напруження від густини дислокацій (a) та

густини дислокацій від деформації розтягу зразків із альфа-заліза на

повітрі (1) і після наводнювання (2) (b) [3, 228, 230].

Отриманий результат фізично означає, що на крайову дислокацію

діють додаткові напруження. В макроскопічному масштабі це проявляється

як пластифікація матеріалу в середовищі водню.

90