Page 86 - dysertaciyahembara

Відповідно до HEDE, механізм включає ослаблення міжатомних

зв'язків у вершині тріщини в результаті абсорбції водню. Поверхневі

(підповерхневі) тріщини виступають як місця скупчення водневих пасток.

Присутність водню в цих поверхнях призводить до ослаблення міжатомних

зв'язків (імовірно металевих зв'язків, у той час як зв'язки водень-метал є за

своєю природою слабкими) у вершині тріщини, і сприяє формуванню та

поширенню дислокацій. Емісія дислокацій, у свою чергу, сприяє та

полегшує поєднання тріщини з мікро-пустотами. Це об'єднання

відбувається переважно вздовж деяких площин з низькими індексами або за

границями зерен, залишаючи неглибокі ямки на поверхні руйнування, в

процесі подальшого розтріскування.

Визначальна роль емісії дислокацій в AIDE-механізмі, у свою чергу,

подібна до HELP, за винятком того, що деформації можуть бути ще більш

локалізованими, ніж для коалесценції мікропорожнин, пов'язаної з HELP,

оскільки напруження, необхідні для поширення дислокацій, досить високі

для підвищення загальної дислокаційної активності у пластичній зоні перед

тріщиною. Це призводить до утворення невеликих порожнин на пересічних

смугах ковзання. Таким чином, зростання тріщини відбувається переважно

за рахунок емісії дислокацій. Тим не менш, емісія дислокацій до вершин
тріщини і утворення порожнеч попереду тріщини також роблять свій

внесок. При цьому утворення порожнин попереду тріщини допомагає
підтримувати малий радіус вершини тріщини і малі кути вершини тріщини,

що розкривається.
Для того, щоб зрозуміти, чому полегшення руху дислокацій від

вершини тріщини призводить до «деградації», необхідно розглянути

питання, як відбувається ріст тріщини в інертних середовищах для

пластичних матеріалів. Пластичне підростання тріщини відбувається

переважно через дислокації, що зароджуються від джерел у пластичній зоні

попереду вершини тріщини і рухаються назад на поверхні вершини

тріщини, з невеликим або нульовим викидом дислокацій, що походять з

86