Page 33 - дисертація головей3-converted

34

дисоціацією на ювенільній поверхні металу. Однак вона не враховує, що за

корозії сталей в сірководневих середовищах їх поверхня покрита шаром

оксидно-гідроксидних і сульфідних сполук заліза [5].

І.К. Походня і В.І. Швачко [55] вважають, що водень, який виділяється

при дисоціації адсорбованих аніонів, хемосорбується на локально-активних

-
місцях заліза з утворенням аніонів Н . Така локалізація негативного заряду на
поверхні приводить до полегшення розриву максимально напружених

міжатомних зв’язків. Тому дану гіпотезу можна використовувати для

пояснення результатів при порівняно короткотривалих випробуваннях металу.

Механізми впливу сірководню на корозію та наводнювання сталей

ґрунтуються в основному на утворені поверхневих комплексів, які з одного

боку сприяють іонізації заліза, а з іншого − утворенню адсорбованих атомів

водню. Всі ці гіпотези не враховують вичерпування сірководню в розчині на

утворення сульфідів, добутки розчинності яких дуже малі [25]

(10 …10 ), тому вони будуть присутні на поверхні сталей і вливатимуть на ці
-88
-19
процеси. Виходячи з цього, використовувати дані гіпотези для пояснення

процесів корозійних руйнувань нафтогазового обладнання, яке експлуатується
більше 5 років, можна лише обмежено, оскільки поверхні кородованих

конструкцій переважно покрито товстим шаром продуктів корозії. Наприклад,
товщина шару продуктів корозії на поверхні насосно-компресорних труб після

експлуатації на сірководеньвмісних газових родовищах досягала ~2 мм [5].
Тому дослідження впливу поверхневих сульфідних плівок на процеси корозії і

наводнювання заліза і сталей є актуальним завданням.

1.4 Сірководневе корозійне розтріскування сталей

Відомо, що сірководень пришвидшує суцільну та виразкову корозію

сталей та посилює їх наводнювання, що інтенсифікує корозійно-механічне

руйнування [1, 3, 5]. В сірководневих середовищах найчастіше спостерігається