Page 36 - дисертація головей3-converted

37

високоміцної сталі з  в = 1000 МПа становить  0,5 мг/кг, і в той же час сталь з

 в = 550600 МПа не розтріскується в розчині, в якому вміст H 2S сягає 1000

мг/кг [68]. Найнебезпечніші умови, які сприяють інтенсивному наводнюванню

сталі: парціальний тиск сірководню ≥ 0,1 МПа (2025 С), концентрація

хлоридів у водній фазі ≥ 50 г/л; рН 34,5 [66].

Отже, корозійно-механічне руйнування сталей пов’язане з локальними

корозійними процесами, ефективність яких залежить від розподілу потенціалів

на окремих ділянках металів. Розвиток цих процесів буде залежати від складу

середовища, характеристик сталі, умов навантаження і продуктів корозії, які

будуть утворюватись у сірководневих середовищах.

1.5 Вплив структури сталей на їх сірководневе корозійне розтріскування

Найбільше в промисловості використовують низьколеговані і вуглецеві

сталі. Їх класифікують за структурою, використанням, корозійною тривкістю,

способом виробництва, призначенням тощо. На основі алотропних модифікацій

α і γ- заліза утворюються тверді розчини − ферит і аустеніт відповідно [69].

Сплави, що містять менше 2,14% вуглецю і не містять спеціально введених

легуючих елементів називають вуглецевими. Структура сталі змінюється

залежно від вмісту вуглецю і термообробки. Сталі, що містять 0,8 % С

складаються з перліту, а в сталях, що містять його більше 0,8 %, крім перліту є

вторинний цементит. Якщо вміст вуглецю менше 0,8 % то структура таких

сталей складається з фериту і перліту [70]. Однак, на практиці у «сирому»

вигляді сталі використовуються рідко. В більшості випадків проводять їх

термічну або поверхневу хіміко-термічну обробку. Біля 40 % сталі, споживаної

машинобудуванням для виготовлення деталей машин, приладів, устаткування,

піддають різноманітним видам термічної обробки [71]. При цьому отримують

необхідні властивості сталі, змінюючи її структуру без зміни хімічного складу.
В залежності від вимог до сталей, з яких виготовлені деталі, проводять

термічну обробку за режимами - нормалізація, гартування і відпуск [69, 70].