Page 37 - дисертація головей3-converted
P. 37
38
Для удосконалення структури сталі проводять її нормалізацію. Для цього сталь
нагрівають до температури вище точки Ас 3 для евтектоїдної або Аc сm для
заевтектоїдної з наступною витримкою та охолодженням на повітрі.
Підвищення міцності і твердості сталі досягають її гартуванням. Однак при
цьому знижується її пластичність. Температуру гартування визначають по лівій
нижній частині діаграми стану залізо-цементит. Зниження або повне усунення
внутрішніх напружень, зменшення крихкості загартованої сталі та отримання
необхідної структури і механічних властивостей досягають відпуском. Залежно
від температури і часу витримки проводять високий, середній і низький
відпуски. Відпуск виконують для зниження або повного усунення внутрішніх
напружень, зменшення крихкості загартованої сталі та отримання необхідної
структури і механічних властивостей. Охолоджують сталі після нагріву в воді
або маслі. Масло від температури сталі 200 °С охолоджує в ~28 разів
повільніше, ніж вода. Воду використовують для охолодження вуглецевих
сталей, а масло – легованих. Основний недолік води, як охолоджувача – висока
швидкість охолодження при занижених температурах в області утворення
мартенситу, що призводить до виникнення великих структурних напружень і
створює небезпеку виникнення тріщин. Тому для підвищення її гартувальної
здатності додають до води солі та луги. Перевага масла полягає в тому, що
утворення тріщин значно зменшується. Недолік масла – його
вогненебезпечність, пригоряння до поверхні деталі [70].
Низькотемпературний відпуск проводять нагріванням сталі до
температури 150-250 °С і витримкою протягом 1…3 годин. Цей відпуск знижує
внутрішні напруження в сталі і зберігає високу твердість. При охолодженні
одержують структуру мартенситу відпуску. Середньотемпературний відпуск
здійснюють при температурах 350-500 °С. Межа пружності досягає
максимальної величини, а твердість загартованої сталі знижується. При цьому
отримують ферито-цементитну суміш - троостит відпуску. Для повного
знімання внутрішніх напружень, збільшення пластичності і в’язкості в декілька
разів проводять високотемпературний відпуск при температурах 500-650 °С.
