Page 101 - дисертація Головчук

101

Внаслідок вигоряння вуглецю у покриттях, сформованих із модельних ПД,

замість матричної фази у вигляді високовуглецевого мартенситу реально

формувалася матрична фаза із маловуглецевого мартенситу або троститу, твердість

яких була нижчою порівняно з властивою мартенситу. Таким чином матрична фаза

покриттів втрачала свою потенційно можливу високу мікротвердість через

занижений вміст вуглецю у покриттях, сформованих із зневуглечених краплин

розплаву ПД. Як наслідок, втрачали твердість і покриття в цілому.

Таким чином у випадку покриттів із ПД 50ХН2Р5ГС та ПД 50Х6МГ2С їх

мікротвердість збільшувалася із збільшенням діаметра ПД (рис. 4.5, рис. 4.6).

І інтенсивне вигоряння вуглецю (особливо із найдрібніших краплин, які

утворювалися під час розпилювання ПД меншого діаметру) вважали за основну

причину суттєвого зниження мікротвердості покриттів із цих модельних ПД

меншого діаметру.

Рисунок 4.9 – Вміст вуглецю та хрому в краплинах, вловлених сніговою
мішенню під час розпилювання ПД 250Х21ВФГС.

Разом з тим у випадку покриттів із ПД 250Х21ВФГС виявили протилежну

тенденцію зміни мікротвердості покриттів в залежності від діаметра

використаних для їх отримання ПД. Так мікротвердість таких покриттів з ПД

діаметром 2,4 мм була суттєво меншою порівняно із покриттями, нанесеними

розпилюванням ПД діаметром 1,6 мм. Причому це спостерігали незалежно від

товщини ламелей у структурі покриттів (рис. 4.7).