Page 87 - дисертація Головчук

87

Отже металографічно підтвердили, що дистанція напилювання суттєво

впливає на товщину міжламелярних оксидних плівок, що зумовлено різним часом

перебування краплин розплавленого металу у контакті з повітрям.

За результатами кількісних оцінок встановили, що вміст оксидних фаз у

покриттях зростав у понад два рази за використання ПД діаметром 2,4 мм, і

майже у 3,5 рази за використання ПД діаметром 1,6 мм із збільшенням

дистанції напилювання від 80 до 120 мм, що тотожньо збільшенню часу

перебування крапель розплаву інгредієнтів ПД у польоті разом з повітряним

струменем (рис. 3.24). Подібну закономірність виявили також для покриттів,

отриманих напилюванням ПД 250Х21ВФГС за струму дуги 150 А (рис. 3.25).

Рисунок 3.24 – Відсоток оксидної фази φ у покриттях, отриманих за струму
дуги 100 А та за різних дистанції розпилювання L (80, 100, 120 мм) та
діаметру d ПД 250Х21ВФГС (1,6 та 2,4 мм).

Загалом у покриттях сформованих із ПД діаметром 2,4 мм оксидної фази

виявляли на 40…100% більше, ніж у покриттях сформованих з ПД діаметром

1,6 мм. Зробили припущення, що це пов’язано з тим, що в ПД більшого

діаметру більша кількість порожнин між часточками шихтової суміші,

заповнених повітрям. Тому процес окиснення інтенсивно відбувається не

лише під час польоту краплин розплаву ПД до підкладки, а вже під час самого

плавлення інгредієнтів порошкової суміші всередині сталевої оболонки ПД і