Page 143 - дисертація Головчук
P. 143

143

               місткому розчині вона на ~20%, а в насиченому сірководнем – на ~50% вужча.

               Це пов’язали  із достатньо високою корозійною тривкістю покриття внаслідок

               високої концентрації хрому  в ньому (до 19 мас. %).

                     Покриття  із  ПД  60Х15Р2ГС  мали  найнижчий  опір  зношуванню  серед

               досліджених матеріалів практично у всіх корозивних середовищах (рис. 5.22б, в).

               Як і в попередньому випадку, найбільший знос (ширина доріжки тертя ~500 мкм)

               виявили у 3% розчині NaCl, а найменший - у 3% NaCl + H 2S (~350 мкм).

                   Покриття  з  ПД  X17Р3СЮ  у  вільноаерованому  3%  розчині  NaCl  має

               найбільший знос серед досліджених покриттів (ширина доріжки становила ~540

               мкм),  в  аміачному  середовищі  ширина  доріжки  зменшилася  на  40%,  а  у

               сірководневому - у 2,3 рази. Порівняно низький знос покриттів у сірководень

               місткому середовищі дали підстави припустити, що на поверхні покриттів могли

               формуватися  сульфідні  сполуки,  які  під  час  тертя  виконували  роль  твердого

               мастила, зменшуючи адгезійну складову контактної взаємодії.

                     Найвищі  значення  коефіцієнтів  тертя  виявили  під  час  випроб  на  тертя

               покриттів у середовищі, що містило іони аміачної групи (рис. 5.23). В такому

               середовищі  у  зоні  контакту  формувалися  щільні  поверхневі  плівки  з  міцною

               адгезією  до  ламелей  покриття.  Їх  утворення  сприяло  зростанню  коефіцієнта

               тертя,  однак  ламелярна  будова  і  висока  структурна  гетерогенність  покриттів

               сприяли  релаксації  напружень  на  локальних  ділянках  і  зменшенню  втрат

               матеріалу.

                      Депасивувальна         дія     іонів    хлору      в    корозивному         середовищі

               пришвидшувала  корозію  покриттів,  а  сукупна  дія  корозійного  і  механічного

               чинників  під  час  тертя  призводила  до  зниження  зносостійкості.  Вторинні

               структури,  утворені  на  поверхні  газотермічних  покриттів  в  хлор  містких

               середовищах, можуть суттєво знизити  негативний вплив як корозійного, так і

               трибологічного чинників.

                      Таким чином, найвищу трибокорозійну тривкість виявили у електродугового

               покриття, отриманого з ПД 75X19Р3С2. При цьому, в аміак місткому розчині вона

               на ~20%, а в насиченому сірководнем – на ~50% вища, ніж у вільно керованому 3%
   138   139   140   141   142   143   144   145   146   147   148