Page 146 - дисертація Головчук

146

Висновки до розділу 5

1. Для підвищення повноти сплавлення компонентів шихти ПД між собою та

його сталевою оболонкою запропоновано додавати до шихти ПД порошки

феросплавів Fe-Mn, Fe-Si, які мають низьку температуру плавлення, здатні

взаємодіяти із тугоплавкими компонентами шихти з утворенням

низькотемпературних евтектик.

2. Збільшення сили струму в процесі електродугового напилювання покриттів

із ПД діаметром 1,6 та 2,4 мм, зменшує їх коефіцієнт мікрогетероннності від

0,09 до 0,05. Внаслідок цього їх корозійна тривкість в 3% водному розчині

NaCl зростає на 20…40%.

3. Додавання до складу шихти на основі ферохробору та ферохрому порошків

ферокремнію, феромарганцю та самофлюсного сплаву ПН-10Н-01

забезпечило високу твердість електродугових покриттів, малу їх

гетерогенність за вмістом хрому у ламелях покриття і, як наслідок, високу

корозійну тривкість на рівні нержавної сталі.

4. Встановлено, що у сірководневих середовищах на поверхні покриттів з

порошкових дротів формуються сульфідні сполуки, які під час тертя

виконують роль твердого мастила, зменшуючи адгезійну складову

контактної взаємодії, що сприяє зниженню коефіцієнта тертя і зносу

покриттів в цілому. В аміак місткому середовищі формувалися щільно

зв’язані з поверхнею плівки, що гальмували корозію, але сприяли

підвищенню коефіцієнта тертя. У вільноаерованому 3% NaCl продукти

корозійного зносу покриттів найменше зв’язані з поверхнею, внаслідок чого

їх трибокорозійна тривкість була найнижчою.

5. Розроблено порошкові дроти, використання яких дало змогу отримувати

покриття з високою абразивною зносостійкістю та високою корозивною

тривкістю у нейтральних водних середовищах, які знайшли застосування

для відновлення та захисту від корозійно-механічного зношування деталей

комунального устаткування.