Page 11 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 11

9



               на мікротвердість (рис. 5 в). Це зумовлено фазовим складом цих покриттів,
               зокрема,  присутністю  значної  кількості  залишкового  аустеніту  з
               мікротвердістю,  нижчою  від  високовуглецевого  мартенситу.  З  дрібних
               краплин,  що  формувалися  під  час  розпилювання  ПД  меншого  діаметра,
               вигоряло значно більше вуглецю, який стабілізує утворення аустеніту, а отже
               і вміст аустеніту у ламелях покриття був нижчим, а мартенситу - вищим.
                     Адгезія покриттів із ПД 50ХН2Р5ГС та ПД 250Х21ВФГС (особливо
               за  використання  ПД  більшого  діаметра)  дещо  зменшувалася  зі
               зростанням  товщини  ламелей  у  структурі  покриттів  (рис.  6 а,  б).  Це
               зумовлено  виникненням  напружень  розтягу,  під  впливом  яких  у
               напилених  покриттях  виникали  поодинокі  мікротріщини  чи  їх  мережа,
               що  суттєво  знижувало  адгезію  покриттів  до  сталевої  основи.  Для
               покриття  із  ПД 50Х6Г2МС  виявили  обернену  закономірність  (рис. 6 в).
               Адгезія  покриття  до  сталевої  основи  зростала  зі  збільшенням  діаметра
               ПД  та  товщини  ламелей  у  його  структурі.  Це  пояснили  більшою
               тепловою  енергією  краплин,  меншим  вигорянням  вуглецю  із  них  та
               формуванням  покриттів  із  матричною  фазою  високовуглецевого
               мартенситу.  Що  більше  вуглецю  у  мартенситі,  тим  менший  коефіцієнт
               термічного  розширення  покриття,  що  зумовлює  менші  залишкові
               напруження розтягу в ньому.


                       σ , МПа                      σ , МПа                        σ , МПа
                                                                                    АД
                        АД
                                                     АД
                 55                             55                              55
                                                                                                 1
                 45                  1
                                                45                       2      45
                 35                                                 1                                 2

                                                35                              35
                 25
                                         2
                 15                             25                              25
                                           24
                     9      14     19 t, мкм       14          19   t, мкм 24     14      19     24 t, мкм 29
                               а                              б                              в

                Рис. 6. Вплив товщини ламелей t у структурі покриттів із ПД 50ХН2Р5ГС (а),
                ПД  250Х21ВФГС (б) та ПД 50Х6Г2МС (в) діаметром 1,6 (1) та 2,4 (2) мм на їх
                                           адгезію σ АД до сталевої основи.

                     Абразивна зносостійкість покриттів,  напилених з ПД 250Х21ВФГС
               (особливо  більшого  діаметра),  зменшується  зі  збільшенням  товщини
               ламелей  у  їх  структурі  (рис.  7 а).  Такий  результат  пояснили  більшою
               кількістю  залишкового  аустеніту  у  покритті  (табл.  2),  який  має  меншу
               мікротвердість, ніж мартенсит. Із менших за діаметром краплин вигоряє
               більше  вуглецю,  ніж  із  більших.  Тому  в  покритті,  напиленому  ПД
               діаметром  1,6 мм,  вуглецю  менше,  ніж  у  покритті  з  ПД  діаметром  2,4
               мм, а отже, і менше залишкового аустеніту.
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16