Page 16 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 16

14

                  За  дослідження  водневого  деградування  феромагнетних  матеріалів  методом
            МАЕ зразки наводнювали у спеціально виготовленій камері у середовищі газоподіб-
            ного водню. Режими наводнення були вибрані так, щоб максимально наблизити кон-
            центрацію водню у металі до реальної, яка є у напрацьованих феромагнетиках. Зраз-
            ки перемагнечували до та після наводнення (рис. 9, 10). Амплітуди сигналів МАЕ
            зростають із підвищенням амплітуди напруженості зовнішнього магнетного поля як
            у ненаводненому, так і у наводненому зразках. Однак, у наводненому випадку вони
            суттєво більші для зразків із сталі 15 і менші для нікелевих, що пов’язано із впливом
            на доменну структуру матеріалу наявного в ньому водню.



















              Рис. 9. Залежність суми амплітуд сиг- Рис. 10. Залежність суми амплітуд сигналів
             налів МАЕ від амплітуди напруженості                   МАЕ від амплітуди напруженості
              магнетного поля для ненаводненої (1) і             магнетного поля для ненаводненої (1) і
                наводнених (2, 3) стальних пластин.                 наводненої (2) нікелевих пластин.

                  Концентрація водню у феромагнетних матеріалах підвищує амплітуду сигналів
            МАЕ  для  сталевих  зразків  на  25%,  а  для  нікелевих  понижує  на  30%,  потужність
            сигналів МАЕ за наявності високої концентрації водню у сталевих пластинах зрос-
            тає майже на 50%.
                  За параметрами сигналів МАЕ діагностували інтенсивність корозійних проце-
            сів, оскільки здеградований матеріал змінює свою доменну структуру. Експеримен-
            тально встановлено вплив сірководню, який підвищує корозійну агресивність техно-
            логічного  середовища,  на  параметри  сигналу  МАЕ  у  результаті  перемагнечення
            зразків. Зразки виготовляли зі сталі 15 і Cт.2пc та витримували їх упродовж 173 год.
            у розчині NACE.
                  Для зразка зі сталі 15 товщиною 2 мм, пошкодженого агресивним середовищем,
            сума амплітуд приблизно на 50 ум. од. нижча, ніж для вихідного, за сталої індукції
            магнетного поля у зразку В = 1,3 Тл (рис. 11 а). Зі збільшенням товщини зразка до 6
            мм  для  Ст.2пc  різниця  зростає  майже  вдвічі  до  90 – 100 ум. од.  за  В  =  0,4 Тл,  що
            пояснюється його більшим об’ємом, який перемагнечується (рис. 11 б). Зменшення
            суми амплітуд сигналів МАЕ у пошкоджених зразках пояснюється деградованістю
            структури  матеріалу, що  зумовлює  зниження  рухливості  90°-них  доменних  стінок
            внаслідок зростання кількості центрів їх закріплення.
                  Для  оцінювання  напруженого  стану  феромагнетних  матеріалів  методом  МАЕ
            до  зразків  однакових  розміру  та  форми  прикладали  зусилля  одновісного  розтягу
            (для ніколу напруження    змінювали від 0 МПа до 110 МПа, для сталі до 280 МПа),
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21