Page 43 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

43

Недоліками методу є: складність нанесення покриттів на вироби з висо-

кою поверхневою твердістю (≥ 60HRC); важко їх напилювати з порошків із не-

високою питомою масою (карбіди титану); неможливість напилення внутріш-

ніх поверхонь деталей; високий рівень шуму (140 дБ); необхідно застосовува-

ти герметичні камери та дистанційно керувати процесом; висока вартість

устаткування.

1.2.5.3 Плазмове напилення

Плазмові покриття можна наносити в камері з повітряною атмосферою

або в герметичній камері, обладнаній системою потужних витяжних насосів так

званою системою динамічного вакууму [100]. Установки УПУ-3Д, УМП-6,

Київ-7, ПЛАЗЕР 30-PL-W призначені для отримання плазмовим напиленням

теплозахисних, жаростійких, електроізоляційних, зносостійких і корозійно-

тривких покриттів із металевих порошків, дротів, твердих сплавів та кераміки.

В якості напилюваного матеріалу використовуються порошки дисперс-

ністю 10…100 мкм або дріт діаметром не більше 1,2 мм. Під час напилення

покриттів в атмосфері повітря порошок може інтенсивно окиснюватися, чого не

відбувається в динамічному вакуумі. Проте напилення в динамічному вакуумі

досить дороговартісне, хоча якість таких покриттів зростає в декілька разів.

До істотних техніко-економічних переваг технології відносяться: висока

продуктивність процесу; отримання високоякісного покриття; наявність

великої кількості технологічних факторів, варіювання яких забезпечує гнучке

регулювання процесу напилення; високий коефіцієнт використання порош-

кового матеріалу; широка доступність методу як в основному, так і ремонтному

виробництві; економічність; невисока вартість найпростішого обладнання;

можливість комплексної механізації і автоматизації процесу; продовження

ресурсу дорогих деталей (деталі газотурбінних установок, ракетна техніка,

тощо); унікальна можливість отримання робочих поверхонь деталей з заданими