Page 42 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

42

наноситься детонаційною гарматою, дуло якої заповнюється вибуховою

газовою сумішшю, в неї впорскується напилюваний порошок і електричною

іскрою збуджується детонація. Продукти детонації мають температуру біля

4000°С і вилітають зі швидкістю понад 1 км/с. За один постріл утворюється

покриття товщиною до 5…20 мкм. Необхідна товщина нарощується серією

послідовних пострілів. Дистанція напилення становить 150...200 мм, залежно

від діаметра дула, та визначається з умови мінімальної дії на потік часточок

відбитої від поверхні підкладки хвилі [96–99].

Перевагами детонаційного методу напилення є: висока адгезія покриття

(80…250 МПа); низька його пористість (0,5…1%); відсутність деформації напи-

люваної деталі і небажаних структурних змін; можливість нанесення покриттів

на підкладки завтовшки менше 1 мм.

До недоліків слід віднести: низьку продуктивність; недостатню надійність

існуючого обладнання; високий рівень шуму (140 дБ); необхідність виконання

технологічного процесу в спеціальній звукопоглинальній камері; необхідність

контролювати значну кількість технологічних параметрів: глибину завантаже-

ння порошку, тобто відстань від місця введення порошку до зрізу дула; склад
робочої вибухової суміші (співвідношення витратних газів: пального – кисню,

азоту або повітря); степінь заповнення дула; витрата азоту продування дула;
товщина напилюваного шару за один цикл; дистанція напилення; хімічний і

гранулометричний склад і спосіб виготовлення порошку.
Технологія детонаційно-газового напилення уможливлює не лише віднов-

лення робочих поверхонь деталей, але й підвищення їх експлуатаційного

ресурсу. Цей спосіб дозволяє наносити покриття з металів і їх сплавів, оксидів і

карбідів металів, композиційних порошків, а також механічних сумішей.

До переваг методу варто віднести: високу якість одержаних покриттів

(σ в > 10,0 МПа, пористість ≤ 1%); можливість напилення на холодні вироби

(≤ 200ºC) та помірне їх нагрівання в процесі напилення (≤ 300ºC); достатньо

висока продуктивність (1…10 кг/год); широка номенклатура розпилюваних

матеріалів; невисока чутливість до стану напилюваної поверхні.