Page 218 - УДК

218

а б

Рис. 5.10. Мікрофрактограми втомного руйнування нітинолу на глибині 0,5 мм
від вершини механічного надрізу (знизу на фрактограмах) за асимтерії циклу

R = 0,22 (а) та R = 0,5 (б).

За більшої роздільної здатності ці деталі стали ще чіткішими (Рис. 5.11).

Орієнтація витягнених ділянок квазівідколу також змінювалася від зерна

до зерна. Рельєф зразка, випробуваного за вищої асиметрії в циклі навантаження

був чіткішим, а за нижчої – згладжений внаслідок контактування берегів

тріщини в процесі випробувань.

Разом з тим відзначили значно більшу кількість зерен, руйнування яких

відбувалося внаслідок зсуву (Рис. 5.11в, г), порівняно з ділянкою зародження

руйнування в околі вершини надрізу (Рис. 5.8 та Рис. 5.9). Крім того зменшилася

висота рельєфу на поперечних квазівідкольних ділянках (Рис. 5.11д), що

пов’язано із зниженням розмаху КІН у вершині тріщини через розширення

фронту її поширення в міру зростання її довжини аж до центру перерізу зразка.

Крім того зросло затирання рельєфу на ділянках квазівідколу (Рис. 5.11в-е), що

також може бути пов’язано із кращими передумовами для контактування берегів

тріщини. Сліди затирання проявилися на зламах у вигляді блискучих гребенів на

переході між суміжними ділянками квазівідколу.

На глибині 1,21,3 мм від вершини механічного концентратора напружень

подібні до описаних закономірності зміни рельєфу зламів зразків спостерігали