Page 169 - УДК

169

N f (4.8)
d 
 W  W i ,
i 1

де W i  диссипована енергія для і-го циклу навантаження.

В першому наближенні, зміною площі петлі гістерезису протягом перших

циклів навантаження можна знехтувати. У цьому випадку формулу (4.8) можна

переписати настпним чином

 W  W d N  f , (4.9)
d

де W d  енергія дисипації при відносній довговічності 0,5N f.

Як і у випадку параметра Одквіста, експериментальні значення сумарної

енергії дисипації можуть бути описані прямо порційною залежністю від

кількості циклів до руйнування

W  A  B  N f (4.10)
W
W
d
Параметри A W і B W (табл. 4.2) рівняння (4.10) визначалися за допомогою

апроксимації експериментальних даних методом найменших квадратів.

Отже, сумарна енергія дисипації (Рис. 4.19) не є постійною, а зростає зі

збільшенням кількості циклів навантаження до руйнування зразка.

Рис. 4.19. Залежності загальної дисипованої енергії від кількості циклів до

руйнування NiTi сплаву при 0 °С у воді та 20 °С на повітрі.