Page 155 - УДК

155

Функціональні властивості псевдопружних СПФ можна охарактеризувати

залишковими деформаціями. Залишкова деформація вважається пов'язаною з

деяким орієнтованим мартенситом, який не повертається назад в аустеніт під час

зворотнього перетворення [135]. Зі збільшенням циклів навантаження залишкова

деформація зростає (Рис. 4.6). Збільшення початкового розмаху напружень від

509 МПа до 605 МПа збільшує залишкову деформацію, що призводить до

деградації псевдопружності (функціональних властивостей). Однак із

подальшим збільшенням початкового розмаху напружень до 748 МПа значення

залишкової деформації від кількості циклів навантаження зміщується вниз як і

для залежності при Δσ 1 = 605 МПа. Вказана інверсія із загального закону

обумовлена тим, що початковий розмах напружень становить 8,7% при Δσ 1 = 748

МПа в першому циклі, що перевищує максимальне значення деформації, при

якій все ще проявляється ефект надпружності.

a б

Рис. 4.6. Залежності залишкової деформації – а та розмаху деформації – б

від кількості циклів до руйнування NiTi сплаву Δσ 1 = 509 МПа (16),

530 МПа (13), 605 МПа (10), 748 МПа (12) при R = 0, Δσ = 243 МПа (18),

305 МПа (19) при R = 0,5.

Зі зміною коефіцієнта асиметрії циклу навантаження R від 0 до 0,5

залишкова деформація значно збільшується в першому та наступних циклах

навіть при менших значеннях розмаху напружень (Рис. 4.6a). Значна відмінність