Page 51 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

51

Застосування електрохімічних методів під час дослідження

трибокорозійних систем дає змогу створити фіксовані умови на поверхні

металів, відтак електрохімічно контролюватися може також підповерхнева

структура. Підповерхнева деформація нержавіючих сталей AISI 316L і AISI

304 після ковзання в парі з оксидом алюмінію в сульфатній кислоті за

прикладеного електродного потенціалу досліджено в працях [144, 147]. У

цих умовах формування нанокристалічної структури у приповерхневій

області деформації залежить від електрохімічних умов на контакті, за

прикладеного пасивного потенціалу виникає більша деформація, ніж за

катодного потенціалу. Поперечний переріз доріжки тертя нержавіючої сталі

AISI 304 після трибокорозійних випробувань у 0.5 M H 2SO 4 при

нормальному навантаженні 7 Н на контртіло (кулька з Al 2O 3) виявив

подрібнення зерен ближче до області контакту за обох прикладених

потенціалів. Товщина цього шару залежить від потенціалу і при пасивному
потенціалі є більшою.

Авторами праці [144] були зроблені перші спроби встановити
співвідношення між відокремленням матеріалу (продуктами зносу) і

деформацією приповерхневого шару. У біомедичних сплавів, що

контактують з металами у біологічному середовищі або дистильованій воді,

видалення матеріалу і утворення подряпин відбувається внаслідок обертання

і ковзання нанокристалів, сформованих в механічній змішаній зоні. Таким

чином, видалення матеріалу відбувається внаслідок відокремлення

нанокристалів від контактної поверхні, а не від розшаровування і втоми. Це

явище спостерігали на нержавіючій сталі AISI 304L і в сплавах Ni-Cr [144]. В

останньому сплаві нанорозмірні сліди були помічені на доріжці зносу після

трибокорозійних випробувань. Саме тому виявлений низький коефіцієнт

зносу, що не залежить від твердості матеріалу, приписують механізму

нанохімічного зносу.

Отже, виходячи із представленого аналізу трибокорозійних підходів,

перспективною задачею трибокорозії є розробка і валідація нових