Page 50 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

50

деформацій, які відіграють вирішальну роль у зносі матеріалів [22, 143-148].

Цей факт може бути відповідальним за невизначеності, що мають місце під

час інтерпретації трибокорозійних явищ з використанням раніше описаних

підходів (синергічних, механістичних і третього тіла). Незважаючи на те, що

підповерхневі перетворення і їх роль у зношуванні були описані раніше, їх

роль в трибокорозії була розглянута лише недавно.

За нанохімічним підходом механізм трибокороії складається з двох

основних етапів: формування нанокристалічної мікроструктури під

поверхнею контакту, внаслідок накопичення пошкоджень та знос внаслідок

відокремлення нанозерен. Основою цього підходу є теза, що тертя і знос

залежать від фізичних властивостей поверхонь і механічних властивостей

підповерхневих шарів [149].

Підповерхневі перетворення в трибокорозійній системі ковзання

залежать від властивостей матеріалу і електрохімічних умов [142].
Походження нанокристалічних шарів у трибокорозійних системах

пояснюють формуванням і рухом дислокацій. Це відбувається внаслідок
пластичних деформацій матеріалу при ковзанні, що викликає механічне

подрібнювання і динамічну рекристалізацію. Зародки дислокацій можуть

утворюватися при високих пластичних деформаціях під час втоми або тертя

ковзання. У разі низької енергії дефекту упаковки матеріалу напруження

циклічного зсуву продукують локальні пластичні деформації уздовж

дискретних площин ковзання, які генерують дислокації, двійники, дефекти

упаковки а, отже, змінюють матеріал.

Дефекти упаковки, утворені на площинах ковзання, реагують один з

одним, утворюючи смуги шириною від 100 до 500 нм. З іншого боку, висока

енергія упаковки матеріалу сприятиме розщепленню дислокацій, їх

розповсюдженню і перерізу, а відтак полегшуватиме формування їх зародків.

Таким чином, формування нанокристалів в верхньому поверхневому шарі

пояснюється великими деформаціями і їх швидкостями, а також

різноспрямованими циклічними навантаженнями.